Сторінками історії села Старий Корець
Рівненського району Рівненської області

Село Старий Корець розташоване в лісостеповій зоні за 6 км на південний схід від м. Корець Рівненської області. Воно межує на південному заході із с. Жадківка Корецького району, на сході – з Новоград-Волинським районом Житомирської області та на півночі – зі Славутським районом Хмельницької області.

Важко встановити, коли саме село отримало свою назву. Однак, знайдені на території села кам'яні знаряддя праці свідчать, що поява жителів відноситься до часів докласового суспільства.

Існує гіпотеза, що поява назви Старий Корець походить від часів, коли населення почало перебиратися із болотистих та лісистих місцин ближче до річки Корчик, де згодом з'явилося поселення під назвою Корець. Територія, з якої прийшли люди, дістала назву Перший або Старий Корець. Люди, що проживали тут, займалися землеробством та видобуванням деревини.

Ніяких писемних згадок про село за часів Київської Русі не збереглося, проте зрозуміло, що історія села тісно пов'язана з історією міста Корець. Ця територія по мірі ослаблення Києва відійшла до сфери впливу волинських князів. У 1199 році землі Корця та найближчих сіл увійшли до складу Галицько-Волинської держави, а ще через 2-а століття – до складу Великого Князівства Литовського. Неодноразово територія піддавалася спустошливим нападам татар, з якими боролися тодішні господарі Корця – князі Острозькі. У ХV столітті ця земля була приєднана до володінь князів Корецьких, які продовжили боротьбу проти загарбників.

У 1569 році з утворенням Речі Посполитої земля села увійшла до Волинського воєводства Луцького повіту, що знаходилася під владою Корони Польської. Польські магнати принижували гідність простого люду, насаджували католицизм. Проте він залишився вірним православній вірі. За козацьких часів територія була прикордонною зоною, якою володіли як українці, так і поляки.

Тяжким для жителів став період Руїни, коли відбувалися страшні звірства татар та поляків. У 1760 році вперше згадується назва Старий Корець О. Ціолковським у його книзі «Історія старої Волині та Полісся». Після поділу Польщі, у 1793 році, територія відійшла до Російської імперії і село дістало назву Поселення Старокорецьких хуторів. Це поселення входило до Заславської губернії з 1792 по 1795 рік. Та у 1795 році було створено Волинське намісництво, що складалося з 15-ти округів з центром у Новоград-Волинському. З 1804 по 1897 рік Старий Корець входив до Корецького волосного центру Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Цей повіт межував на південному заході із Староконстантинівським повітом, на заході – із Острозьким, Рівненським та Заславським повітами, на півночі – з Овруцьким, Літинським повітами Подільської губернії та на сході – з Житомирським повітом Волинської губернії.

Внаслідок Столипінської реформи 1907-1916 рр. в селі з'явилося 9 хуторів, що дістали назви сімей, за якими приєднувалася земля: Мощари, Бандили, Пархими, Кралі, Шендецькі, Риї, Геруси, Бугаї, Лосі. На південь від села повинна була проходити залізниця, що мала сполучити Рівне та Новоград-Волинський, але Перша Світова війна, що розпочалася у 1914 році, зруйнувала ці плани.

З падінням царської влади та встановленням тимчасового уряду територія входить до УНР, але уряд Директорії під керівництвом Скоропадського увів до цих земель австро-німецькі війська. 21 лютого 1918 року вони зайняли с. Старий Корець. 1 травня 1919 року, вибивши німців, село зайняли більшовики під командуванням М. Щорса. Того ж року село увійшло до складу відновленої Польщі і залишалося у її складі до 1939-го року. А 17 вересня 1939 року село увійшло до УРСР.

8 липня 1941 року німецькі війська окупували Старий Корець. Розпочалися страшні часи для села та його жителів. 110 старокорчан пішли захищати Батьківщину. Та люди не відмовилися від боротьби проти загарбників. 30 воїнів віддали своє життя за перемогу. 13 січня 1944 року с. Старий Корець було звільнено. За проявлений героїзм на фронтах Великої Вітчизняної війни 17 воїнів удостоєні орденів та медалей.

У післявоєнний період розпочалася відбудова. У 1947 році в селі була завершена колективізація сільського господарства. У вересні цього ж року створено три колгоспи: «Імені Будьонного» - на хуторі Кралі, «Імені Калініна» - на хуторі Риї та «Імені Ватутіна» - на хуторі Мощари. Працювала Старокорецька сільська рада. У 1958 році с. Старий Корець та с. Жадківка з'єднали в один колгосп «Перемога», який налічував 3199 га землі. Це було господарство зерно-бурякового напрямку з розвиненим тваринництвом. Так само об'єднали і сільські ради.

У 1961 році розпочалося будівництво Старокорецької восьмирічної школи, яка відкрила свої двері учням у 1963-1964 навчальному році. В цьому ж році прокладена брукована дорога в село, яку в 1990 році асфальтували.

Про те, що жителі Старого Корця самовіддано працювали, свідчать нагороди. У 1968 році бригада Жерендюк Г. С. та ланка Кривицької В. І. удостоєні бронзової медалі ВДНГ. Орденами та медалями нагороджені 11 людей. Удостоєні високих нагород Батьківщини: Герус Ганна Титівна та Краля Катерина Михайлівна – ордени Трудового Червоного прапора (у 1976 році), Краля Олександр Іванович – орден Леніна (у 1977 році).

Жителі села Краля Віктор Олексійович (у 1979-1981 рр.) і Гнесюк Олександр Федорович (у 1981-1983 рр.) служили в Афганістані. Про подвиги наших земляків у південній країні говорять їх нагороди. Краля В. О. нагороджений Орденом Червоної Зірки.

У 1986 році Гнесюк Григорій Іванович та Степанюк Сергій Миколайович брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції.

Із здобуттям Україною незалежності тенденцій економічного розвитку села не спостерігається. У 1993-ому році було закрито Старокорецьку початкову школу (на хуторі Мощари).

Вихідцем із села є відома людина - письменник Василь Лозовий (М. М. Ходаківський). Тут пройшли його дитинство і юність. У повісті «Що відстоялось у серці» письменник розповідає і про наше село. У 1994 році ансамблю української пісні присвоєно звання «народного фольклорного колективу».

У 1998-1999 роках відбулося розпаювання землі, а у 2000-ому розпався колгосп «Перемога».

Та є і позитивні зрушення. У 1999 році в селі розпочалося будівництво церкви Святої Варвари, а у 2001 році в ній відбулося перше богослужіння. Згодом церкву перейменували на скит Святої Варвари від Липецького чоловічого монастиря.

У 2009 році село було газифіковано. Цього ж року на околицях села на офіційному відкритті шляху Корець – Рівне побувала тодішній Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко.

На даний час в селі проживає 648 чоловік, серед них 20 багатодітних сімей. Працює заклад загальної середньої освіти "Старокорецька початкова школа" Корецької міської ради, фельдшерсько-акушерський пункт та будинок культури з бібліотекою, дві крамниці, автозаправка.

Люди будують нове життя, виховують дітей в новій українській державі та вірять у світле майбутнє для себе та нащадків.

Список використаних джерел:

1. Документи Рівненського обласного архіву.

2. Марія Немиро «Історія міст і сіл в легендах та переказах».

3. О. Ціолковський «Історія старої Волині та Полісся».

Довідку підготували:

Краля Галина Михайлівна, колишній бібліотекар с. Старий Корець;

Краля Людмила Матвіївна, вчитель початкових класів Старокорецької початкової школи;

Українець Михайло Олександрович, колишній учитель історії.

Кiлькiсть переглядiв: 1210

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Фотогалерея

Сайт ЗЗСО "Старокорецька початкова школа" Корецької міської ради

Україна, поштовий індекс 34708, Рівненська область, Рівненський район, село Старий Корець, вулиця Зелена, будинок 6

Дата останньої зміни 08 Березня 2024

Цей сайт безкоштовний!